Ти йдеш повз мене, мов чужа, без слів,

(Куплет 1)
Ти йдеш повз мене, мов чужа, без слів,
У серці — холод, у думках — безліч слів.
Я в кожній тіні шукаю твій обрис,
А ти навіть не глянеш у цей бік ні разу, ні.

(Пре-хорус)
Годинник тикає, секунди падають, як сніг,
А я все жду, що ти згадаєш про мене хоч на миг.
Але ти в іншому світі, де немає місця для мене,
І ця правда ріже гірше будь‑якого леза, вірю.

(Хорус)
Моя любов — це тінь, що за тобою ходить завжди,
Невидима, тиха, але в серці горить, як злість і біда.
Ти не чуєш моїх слів, не бачиш мого болю,
А я все люблю… навіть коли це нікому не потрібно.

(Куплет 2)
Я писав тобі в повітря, у вітер, у дощ,
Але слова розчинялись, не доходячи до тебе, мов ніч.
Кожен день — це спроба забути, кожен крок — проти течії,
Але серце не слухає розуму, воно живе надією марною.

(Пре‑хорус)
Годинник тикає, а я все стою на тому ж місці,
Збираю уламки мрій, що розбилися в цьому серці.
Ти навіть не знаєш, як важко дихати, коли ти поряд,
Але зовсім далеко… так далеко, що не докричати.

(Хорус)
Моя любов — це тінь, що за тобою ходить завжди,
Невидима, тиха, але в серці горить, як злість і біда.
Ти не чуєш моїх слів, не бачиш мого болю,
А я все люблю… навіть коли це нікому не потрібно.

(Бридж)
Може, колись ти згадаєш цей момент,
Коли я стояв тут, а світ гас у моїх очах.
Але тоді вже буде пізно, вже не буде «нас»,
Лише спогад, що болить, як старе, незагоєне рани.

(Аутро)
Ти йдеш далі… без мене… як і має бути.
А я залишусь тут, де все ще пахне тобою, але вже не гріє.
Моя любов — не потрібна, моя надія — розбита,
Але я все одно скажу: «Я тебе кохаю»… тихо, про себе.