Сірий ранок на руках,

[Verse 1]
Сірий ранок на руках,
пил на вікнах, тиша в хаті.
Хліб на кухні — як спасіння,
та і його вже не доїсти.
Синє небо рве тривога,
і в грудях камінь, а не серце.
Я так втомився від чекання,
від імен, що зникають без сліду.

[Pre-Chorus]
Скільки ще нам
нести цей холод?
Скільки ще нам
мовчати вголос?

[Chorus]
Як же вже заебала ця клята війна,
(ця клята війна)
як же вже заебала ця клята війна.
Нам би жити,
нам би дихати знов,
а вона все краде
наш дім і любов.

[Verse 2]
У дворі порожня гойдалка,
іржа сповзає по ланцюгу.
Мати молиться над телефоном,
наче світ тримає на одному слові,
лише очі стали старші.


[Pre-Chorus]
Скільки ще нам
нести цей холод?
Скільки ще нам
мовчати вголос?

[Chorus]
Як же вже заебала ця клята війна,
(ця клята війна)
як же вже заебала ця клята війна.
Нам би жити,
нам би дихати знов,
а вона все краде
наш дім і любов.

[Bridge]
Та я знаю — ранок прийде,
і зерно проріже землю.
Ми поставимо світло в вікнах,
ми навчимось називати небо.
І коли відступить морок,
ми відпустимо цей біль із рук.
Бо ми більше, ніж ця темрява,
і ми ще повернемо звук.

[Chorus]
Як же вже заебала ця клята війна,
(ця клята війна)
як же вже заебала ця клята війна.
Нам би жити,
нам би дихати знов,
а вона все краде
наш дім і любов.

[Outro]
Нам би жити,
нам би дихати знов,
нам би жити.